Укладення строкового трудового договору

Версія для друкуВерсія для друку

              Укладення строкового трудового договору           

 

    Укладення строкового трудового договору передбачено ст.23 КЗпП України . Такий договір може укладатися на чітко визначений термін, установлений за погодженням сторін, або  на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання., або інтересів працівника та інших випадках, передбачених законодавчими актами.

  При визначенні строку трудового договору сторони визначають певний календарний період: місяць, декілька місяців, рік, декілька років

 Різновидами строкового трудового договору є договори про тимчасову і сезонну роботи. Тимчасовими визнаються роботи, що тривають не більше двох місяців. При укладенні трудового договору для тимчасової заміни відсутнього працівника, за яким зберігається його місце роботи (посада), строк договору не може бути більше чотирьох місяців.

  Угода сторін про тимчасовий характер роботи повинна бути застережена в наказі. Власник або уповноважений ним орган не має право в одностороньому порядку змінити обумовлений строк тимчасової роботи .

 Сезонними вважаються роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються протягом певного періоду року — сезону, що не перевищує шести місяців. Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 278 від 28 березня 1997 р.

 Строковим трудовим договором є також контракт. Контрактна форма трудового договору відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 170 від 19 березня 1994 р. застосовується у випадках, прямо передбачених чинним законодавством, щодо працівників, які працюють або працевлаштовуються за трудовими договорами на визначений строк чи на час виконання певної роботи

   Під час укладення трудового договору громадянин зобов"язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках передбачених законодавством, - документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров"я тощо.

   З ухваленням Закону України від 28.12.14р. № 77 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов"язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці (набрав чинності з 01.01.2015р) , яким унесено зміни до ч.3 ст.24 КЗпП щодо  укладення трудового договору, працівник не може бути допущений до роботи без укладення  трудового договору, оформленого наказом (розпорядженням) власника або уповноваженного ним органу, та повідомленням центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики адміністрування єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку  встановленому Кабінетом Міністрів України.

  Тому під час прийняття на роботу працівника роботодавець повинен укласти з ним трудовий договір, видавши наказ (розпорядження) про прийняття на роботу. Працівника приймають на роботу (посаду) для виконання певної роботи за конкретною кваліфікацією, професією, посадою, з підпорядкуванням правил внутрішнього трудового розпорядку. Прийняття на роботу провадиться відповідно до штатного розпису підприємства, організації, установи. Працівнику гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

  Відповідно до ст.39-1КЗпП, якщо після закінчення строкового трудового договору (п.2,3 ст.23КЗпП) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їхнього припинення, договір вважається продовженим на невизначений строк.

  Трудові договори, що були переукладені один чи кілька  разів, за винятком випадків передбачених ч.2 ст.23 КЗпП вважаються такими, що укладені на невизначений термін.

    Законодавством не встановлює обов"язку роботодавця попереджувати працівника про майбутнє звільнення через закінчення строкового договору. Підставою для звільнення є п.2 ст.36 КЗпП, тоб-то закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не вимагає їхнього припинення.

  Відповідно до чинного трудового законодавства України основні права й обов’язки працівників, що уклали строкові трудові договори, не відрізняються від прав і обов’язків працівників, які працюють за безстроковим трудовим договором.

  На них поширюється дія правил внутрішнього трудового розпорядку і колективного договору; вони мають право на отримання допомоги у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, оплачуваної відпустки (за фактично відпрацьований час) та інші пільги, передбачені законодавством. Правила внутрішнього трудового розпорядку встановлюють і загальний порядок прийняття працівників на роботу.

   Про призначення на посаду за строковим трудовим договором обов’язково зазначається у заяві працівника про призначення на посаду. Запис про строковий характер трудового договору в трудовій книжці не робиться, але в наказі про призначення (прийняття) на посаду обов’язково має бути зазначено, що особа призначена на посаду за строковим трудовим договором, а також строк трудового договору.

 

 

Головний державний інспектор праці                                                                                       Н.Чирвон

Наверх ↑