Права неповнолініх працівників.

Версія для друкуВерсія для друку

    Права неповнолініх працівників.

Відповідно до ст.187 КЗпП неповнолітні у трудових  правовідносинах прирівнюються до повнолітніх, а в галузях охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством.

Згідно ст.188 КЗпП не допускається прийняття на роботу осіб молодше 16 років. Але існують певні винятки з цього правила. Зокрема, у ч.2 ст.188КЗпП вказано, що за згодою одного з батьків або особи, що замінює, можуть прийматися на роботу особи, які досягли 15 років.

 На кожному підприємстві, установі, олрганізації має вестися спеціальний облік працівників, які не досягли вісімнадцяти років, із зазначенням дати народження.(ст.189КЗпП)

Усі особи  молодше вісімнадцяти років  прймаються на роботу  лише після порпереднього медичного огляду і в подальшому , до досягнення 21 року щорічно підлягають обов»язковому медичному оглядові.(ст.191 КЗпП)

  Відповідно до ст.51 КЗпП  встанолвлена скорочена тривалість робочого часу:

  • для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень,
  •  для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години на тиждень.

Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці першому цього пункту для осіб відповідного віку.

Відповідно до ст.192 КЗпП забороняється залучати працівників молодше вісімнадцяти років до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні

Відповідно до  ст. 190 КЗпП забороняється застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років на важких роботах і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.Забороняється також залучати осіб молодше вісімнадцяти років до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також граничні норми підіймання і переміщення важких речей особами молодше вісімнадцяти років затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.

Для робітників віком до вісімнадцяти років норми виробітку встановлюються виходячи з норм виробітку для дорослих робітників пропорціонально скороченому робочому часу для осіб, що не досягли вісімнадцяти років.(ст.193 КЗпП)

Відповідно до ст. 194 КЗпП заробітна плата працівникам молодше вісімнадцяти років при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи.

Праця працівників молодше вісімнадцяти років, допущених до відрядних робіт, оплачується за відрядними розцінками, встановленими для дорослих працівників, з доплатою за тарифною ставкою за час, на який тривалість їх щоденної роботи скорочується порівняно з тривалістю щоденної роботи дорослих працівників.

Оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Підприємства можуть встановлювати учням доплати до заробітної плати.

Відповідно до ст. 195КЗпП щорічні відпустки працівникам віком до вісімнадцяти років надаються у зручний для них час тривалістю 31 календарний день. 

Щорічні відпустки працівникам віком до вісімнадцяти років повної тривалості у перший рік роботи надаються за їх заявою до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Звільнення працівників молодше вісімнадцяти років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою районної (міської) служби у справах дітей. При цьому звільнення з підстав, зазначених в пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, провадиться лише у виняткових випадках і не допускається без працевлаштування.( ст. 198 КЗпП)

Батьки, усиновителі і піклувальники неповнолітнього, а також державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розірвання трудового договору з неповнолітнім, у тому числі й строкового, коли продовження його чинності загрожує здоров'ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси (ст.199 КЗпП)

 

Головний державний інспектор праці                           Н.Чирвон

Наверх ↑