Порядок розрахунку з працівникому разі його звільнення.

Версія для друкуВерсія для друку

Порядок  розрахунку з працівникому разі його звільнення.

 

 Статтею 47 КЗпП передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов"язаний у день звільненя  видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки визначені в ст.116 КЗпП.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати працівнику копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Працівнику у разі звільнення виплачуються:

заробітна плата за фактично відпрацьований час у місяці звільнення;

грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (ст. 83 КЗпП, ст. 24 Закону України "Про відпустки).

Вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку виплачується працівникам у разі припинення трудового договору з підстав:

   відмови працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмови від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці;

  змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

  виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає такого доступу;

  поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

У разі призову або вступу на військову службу відповідно до ст. 21 Закону № 3597-ІV працівникам має виплачуватися грошова допомога в розмірі двох мінімальних заробітних плат.

Крім того, у разі звільнення працівника внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38, 39 КЗпП) йому виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше ніж тримісячний середній заробіток.

  Звільнення працівників, молодших ніж 18 років, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою районної (міської) служби у справах дітей. При цьому звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2, 6 ст. 40 КЗпП, провадиться лише у виняткових випадках і не допускається без працевлаштування.

   Відповідно до ст.116 КЗпП при  звільненні  працівника виплата всіх сум, що належать  йому від підприємства, організації, установи проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше  наступного дня після пред"явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові під час звільнення, власник або уповноважений ним орган має письмово повідомити працівника перед виплатою таких сум.

  У разі спору про розмір сум, належних працівникові під час звільнення, власник або уповноважений ним орган повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

  Згідно зі ст.117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу  належних працівникові сум у строки зазначені у ст.116 КЗпП , за відсутності спору про їхній розмір підприємство, організація, установа повинні виплаттити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.

  За наявності спору про рорзміри належних звільненому  працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодуванняв тому разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення з цього питання.

  Відповідно до п.4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок  працівникові, затвердженої наказом Мінпраці Мін"юсту, Мінсоцзахисту України від 29.07.93р. № 58, зареєстрованим у Мін"юсті України 17.08.93р. № 110, передбачено, що власник або уповноважеений ним орган зобов"язаний  видати працівникові його трудову книжку в день звільнення.

  У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу  працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

  Днем звільнення в такому разі вважатиметься день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше  внесений запис про день звільнення визначається недійсним .

 

 

Головний державний інспектор праці                                                                        Н.Чирвон

Наверх ↑