ФАКТИЧНІ ПЕРЕВІРКИ: ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ

Версія для друкуВерсія для друку

ФАКТИЧНІ ПЕРЕВІРКИ: ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ

 Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Фактичні перевірки організовують та проводять відповідно до пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI за наявності підстав, які відображені у підпунктах 80.2.1 – 80.2.7.

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Окрім того, перед початком фактичної перевірки, посадовими особами фіскального органу може бути здійснена контрольна розрахункова операція, а також під час перевірки посадовими особами, які її роблять, може проводитися хронометраж господарських операцій з метою реального відображення готівкової виручки суб’єкта господарювання.

Фахівці податкової інспекції звертають увагу бізнес-спільноти на основні порушення, які вони допускають при проведенні розрахункових операцій, зокрема, це:

- невидача розрахункового документу при здійсненні розрахунків із споживачами;

- невідповідність сум готівкових коштів  на місці здійснення розрахунків;

- реалізація алкогольних  напоїв  за  ціною  нижче,  ніж  встановлений  розмір  мінімальних  оптово-відпускних і  роздрібних  цін  на  окремі  види  алкогольних  напоїв,  встановленої Кабінетом Міністрів України;

- реалізація алкогольних напоїв та тютюнових виробів без  відповідної ліцензії;

- не оприбуткування чи несвоєчасне оприбуткування готівки в касі підприємства;

- перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі;

- відсутність підписів одержувачів у видаткових касових ордерах;

- використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин.

 

Наверх ↑